Раніше я не могла собі уявити поєднання маку з чим-або несолодким. Просто не доводилося спробувати. Адже навіть коли я роблю сочиво з рисом, все одно страва виходить солодким за рахунок родзинок і меду.
Однак цієї весни мене тягне не просто на кулінарні експерименти, але ще й на дослідження незвичних для мене смаків.
«Сирне печиво з маком... хм, ну, немає!» - прийшла перша думка. «А цікаво, що з цього вийде!» - крутилося в моїй голові вже через пару секунд.
Так, ось так я моментально часом міняю свої рішення! Причому кардинальним чином. Вирішено було піч як можна швидше)) Приєднуйтесь і ви! ;)
Знадобиться:200 г сиру (будь-якого твердого сорту)
200 г вершкового масла
250 г пшеничного борошна вищого сорту
30 г маку
1-2 ст. л. рослинного масла
1/2 ч. л. солі
1/2 ч. л. цукру
1/2 ч. л. паприки
1/2 ч. л. картопляного крохмалю
1/2 ч. л. соди
1 куряче яйце (достатньо буде маленького)
Додатково:2 харчових пакету
1 лист пергаментного паперу
Приготування:Вершкове масло я дістала з холодильника заздалегідь, щоб до потрібного моменту воно стало розм'якшеним. З'єднала його з дрібно тертим сиром, розмішавши ложкою.
Просіяла до цієї суміші борошно і додала всі інші сухі компоненти (сіль, цукор, крохмаль, паприку, соду).
Ретельно вымесила тісто, щоб всі сипучі інгредієнти рівномірно розійшлися. Воно в мене вийшло м'яким і еластичним.
Розділила його на дві приблизно рівні частини. Скачала «ковбасками», самий оптимальний діаметр яких - 5-8 див. Виклала в харчові пакети і прибрала в холодильник на 30 хвилин.
Через півгодини яйце трохи збила виделкою. Мак висипала на дошку.
Дістала «ковбаски» з холодильника, щедро змастила кожну з них яйцем зі всіх сторін і обваляла в маці.
Акуратно переклала макові «ковбаски» знову в пакети і прибрала в морозильну камеру на 15 хвилин (можна відправити в холодильник, але на 30 хвилин).
Тим часом включила духовку на 180'C.
Вийняла «ковбаски», нарізала кожну з них кружечками шириною 0,5-1 див.
Деко застелила пергаментним папером. Змастила її рослинним маслом. Виклала «сыромаки» (так я їх коротко назвала) і відправила дбати.
В духовці вони так розігрілися, що полюбили один одного)) Притиснулися бочк
ами. А ще знайшли «веснянки» - проступила паприка. Який аромат пішов... ммммм!
Пекла я їх близько 20 хвилин. Стежила, щоб не пересушились і не надто підсмажилися.
Печиво вийшло чудовим! Впевнена, що його по достоїнству оцінять всі любителі приправ в цілому і паприки зокрема!
До речі, я готувала з паприкою, привезеної з Туреччини. Мені здається, що вона відрізняється від нашої. Все-таки в ній є якась невимовна нотка в смаку. Ми з мамою стали справжніми фанатками цього печива! ;)